---

Стогне ліс важким гіллям.

Дух наповнений терпінням

Посеред лугів, ланів осінніх,

Все шукає в голосінні

Життя.

І не знаючи покою,

Розриваючись мольбою

Не знайде ніколи того

Надто бажаного, свого

Каяття.

Залізо пронизує груди –

Кров чорна, в'язка.

Болю, скорботи споруда –

Кістлява, похмура, тяжка.

Ніч в останню мить

Заспіває, зажурить

Моє мертве серце.

Горіть!

Мої думки у мерці,

Згоріть!

Три стовпи святих:

Страх, зневіра, гнів.

Увічнюють золотом їх:

Любов, спокій, порив.