Під пазурем моїм гострим Конає млад, конає стар – Ви всі однакові – щури, Свій шлях ведучі на цвинтар. І ще заплачуть мати з сином. Журба та відчай у момент, Кладучі батька в домовину. Скрик – як останній аргумент. Життя крадучі, брат у брата, Півмісяць мій пройде блища. І ще одна для когось страта – Безглузда, грізна та страшна . Мені однаково – за що. Мені однаково – чому. Зсередини все гріє Ніщо. Ніщо й не спине ці жнива!