---

Моє тіло м'яке, гниле

Всіми забуте, брошене.

Дрібними зміями стогне,

Дощем самітнім зрошене.

Лежить десь на дні,

В сирому ліжку, могилі.

У лоні твердої багні,

Лежить десь у долині.

Позбавлене сенсу, надії.

З очей глибоких, тьмяних

Річки біжать золотії.

Вигасає в темряві гріх.

Провина, образа, злість,

Самітність, розпач, журба.

Більше вони – не мій гість.

Хрипла прощальна мольба.

Відтепер лише один тан –

Тан мертвого золоту.

Відтепер лише один стан –

Стан мертвого холоду.