---

Крик голодних воронів

Пробудив мене.

Поміж мертвих ворогів

Тіло мовчазне.

Встає.

Іде полем пожухлим,

А йдучи, оглядає навколо:

Під сонцем притухлим

Полягли всі окрім нього.

Полягли тут назавжди,

Життя в жертву кладучи,

Хто відстоюючи правду,

Хто за зорю співучу.

Хто за матір, за доньку,

Хто за вільне плесо.

Хто за жито ріденьке,

Полягли всі, як скло.

Криче.

Реве, немов тисячі гармат,

Кров з трави підіймаючи,

Рокотом мертвих солдат,

Небозвід, сльозами палаючи.

Плаче.

По синам своїм смілим,

Бо по них прийде зима.

Він від того й посивів,

Що сил горювати нема.

–Воля або смерть!

Кров горить у серці.

Най поглине смерк,

Вас, ворожі мерці!–

–Воля або смерть!

Кров горіла в серці.

Най поглине смерк,

Нас, ми всі вже мерці…–