---

Блукав я в пустелі без краплі надії,

Спрага вбивала змертвілі мрії

Хто самість не любить – не любить свободу

Пірнув я в самотність як риба у воду

Збирав по частинах бувале життя

Лунали питання єдині:

Хто я? - Чужий

Куди я йду? – В забуття

Чого мені треба? - Свободи

Чи скоро помру?

Криком пробуджував свої почуття

Страждання мої відчувала земля

Палючий пісок під моїми ногами

Нагадував те, що йти треба далі

Нічне небо в пустелі життя

Зірками світитить жару відганя

Прохолоду дарує і промінь надії

Відганяючи думи лихії

Очі закривши оглядаюсь назад

Затамовую подих, руки тремтять

Крик мій лунає та летить в небуття

Вигнанням бродив серед люду земного

Бажав лиш притулок знайти подалі від всіх

Від хтивих, продажних мерзенних істот

Тікав я у вічність, в світ моїх думок

Вдивляюсь я знову у своє життя

Лунають питання знайомі:

Хто я? - Чужий

Куди я йду? – В забуття

Чого мені треба? - Свободи

Чи скоро помру?