---

Загублений

Іду серед чужих

Немає світла в їхніх очах

Немає ясності думок

Я розчаровуюсь у мить

У тому, в що вірив роками

Моя душа за це нестерпно болить

Що сталось з нами?

Де люди ті, що вірним шляхом йшли

Їх силуети лиш видніють вдалині

Мені би справжніх серед гнилі, віднайти

Та наздогнати їх у вирії граней світів

Де ті шляхи, що нас до рідного вели

Де нас чекали

Ховаються забуті сонцем, у пітьмі

Серед своїх страхів

І знову

пустота цих земель

у забутті душа моя із попелу вирує

Я повернувся звідки почав

Залишився один

Добивають думки

Від них не сховатися та не втікти

Ночами в тривозі у холодних степах

Марнію я, та колосся

Мої останні подихи

тихі немов сиві тіні осені