Сніг засипав землю білою сіллю, Коли Мороз скрипнув іржавими кістками Своїх посохлих і дирявих крил. Блиск! Зірки колючі - розжарене каміння. Втупились в землю незрячими очима Чужих світів і старих богів. Її холодна пора...Мара Час колом йде, Змій - ще виток спіраллю. Хто підмінив істину лжемораллю? Дивися, Сонце проковтнула темна хмара, Рядном накрила горобина ніч. І закрутила веремію сива Мара, Серце Землі - немов холодна піч!.. Її холодна пора! Мара Щоб відродитись - має вмерти старе, Не місце бруду серед білих скель. Морозом ріки переплавлені в лід - Нова оаза між диких пустель. Непереборна сила стихій - У сотні проявах живе божество! Вітер змін - нестримний суховій Принесе знов тепло! Ти будеш спалена живим вогнем, Сталеві ребра розпече до красна. Такий порядок, світоладу Закон: За ніччю - день, за зимою - весна!